Назад
Нотатки за транскриптом
Тема заняття
- Відпрацювання бойового наказу командира взводу.
- Бойовий наказ бойового забезпечення.
- Роль артилерійського взводу в обороні та наступі.
Загальна ідея
- Основне завдання артпідрозділів: підтримка своїх передових піхотних підрозділів.
- В обороні артилерія працює зі сталих вогневих позицій.
- У наступі вогневі позиції змінюються відповідно до руху фронту.
- Артилерійський взвод зазвичай працює позаду передових підрозділів і забезпечує вогневе ураження противника.
Що має розуміти командир після отримання завдання
- Свою роль в обороні або наступі.
- Яке конкретно завдання поставлене підрозділу.
- Де знаходиться район дій і які є варіанти роботи.
- Що готову вогневу позицію зазвичай не дадуть: район вкажуть, а конкретну позицію треба вибирати самостійно.
- Що командир батареї або штаб не можуть якісно визначити позицію без особистої рекогносцировки місцевості.
Етапи роботи після отримання наказу
- Усвідомлення завдання.
- Оцінка обстановки.
- Рекогносцировка місцевості.
- Прийняття рішення.
- Планування бойових дій.
- Уточнення рішення.
- Планування вогню.
- Організація взаємодії.
- Підготовка бойового наказу.
Рекогносцировка
- Один із ключових етапів планування.
- Бажано до виїзду переглянути район з повітря.
- Якщо є доступ до
Дельти, її треба використовувати для попереднього вивчення місцевості.
- Оптимальний варіант: спочатку отримати інформацію з дрона, потім виїхати фізично на місце.
Планування і взаємодія
- Планування можна робити разом із підлеглими.
- Треба заздалегідь визначити:
- хто як заїжджає;
- хто що робить;
- як саме працює підрозділ;
- хто дає цілі;
- хто коригує вогонь;
- як відбуваються доповіді.
Бойовий наказ
- Якщо бойовий наказ командира батареї підготовлений нормально, його зазвичай достатньо як бази для роботи.
- Наказ має бути чіткий, структурований і без неоднозначностей.
- У наказі повинно бути зрозуміло:
- хто;
- що;
- де;
- як робить;
- яке саме завдання стоїть.
- Координати, квадрати і позначення мають бути повними й однозначними.
- Не можна залишати місця, де виконавець має “вгадувати” координати або положення своїх підрозділів.
Що важливо наносити на карту
- Передній край противника.
- Свій передній край.
- Район відповідальності.
- Райони польотів дружніх пілотів та суміжних засобів.
Робота близько до своїх
- Якщо вогонь ведеться близько до своїх, треба обов’язково враховувати ризик ураження дружніх сил.
- Для неточної зброї ризик особливо високий.
- На прикладі
Граду:
- система накриває площу, а не точку;
- при малій дистанції між противником і своїми висока ймовірність “дружнього” ураження.
- Практичний підхід:
- наносити свої сили на карту;
- виносити приціл далі;
- закладати додатковий запас у дальності.
Приклад з “Градом”
- Якщо
Кропива дала приціл 500, практично могли додавати ще 300-500 метрів.
- Далі робився перерахунок по
дельта-ікс тисячній.
- Це зменшувало ймовірність влучання по своїх.
- Перед реактивною стрільбою особовий склад попереджають командою на кшталт: “всі по норах”.
Відомості про противника
- Треба оцінювати ймовірні напрямки наступу та типові дії противника.
- Добре це працює, коли підрозділ довго стоїть на одному напрямку і може виявити повторювані шаблони.
- Типові ознаки:
- дії в сутінках;
- активність у туман;
- систематичні часові проміжки обстрілів;
- поєднання артобстрілу зі штурмовими діями.
Завдання механізованих підрозділів
- Артилерист має розуміти, що саме роблять механізовані підрозділи, які він підтримує.
- Для повного розуміння картини потрібна взаємодія з командиром роти або батальйону.
- Якщо прямої взаємодії немає, цю інформацію має передати командир.
Район особливої уваги
- Кожен артилерійський підрозділ має свій район особливої уваги.
- Він залежить від:
- ТТХ системи;
- дальності стрільби;
- ефективності засобу.
- Командир повинен чітко знати цей район до розгортання.
Орієнтування гармати і вибір позиції
- Для ствольної артилерії і мінометів критично правильно виставити систему по основному напрямку стрільби.
- Існують обмеження по кутам наведення, тому неправильне розгортання може ускладнити або зірвати роботу.
- Якщо систему виставити невдало, доведеться фізично її переставляти тягачем.
- Позицію не можна ставити “впритул” до межі максимальної дальності.
- Треба закладати запас по дальності щонайменше кількасот метрів.
Готовність до відкриття вогню
- Потрібно заздалегідь узгодити реальний час відкриття вогню.
- Необхідно врахувати:
- час виїзду з укриття;
- час підготовки системи;
- час наведення;
- час на коригування.
- Якщо цей час не узгодити, виникають конфлікти між очікуванням і реальними можливостями підрозділу.
Маршрути і переміщення
- Під час переміщення треба доповідати часові рамки: звідки, куди і скільки часу підрозділ буде поза зв’язком або неготовий до вогню.
- На час перекату інший засіб або підрозділ повинен прикривати цей напрямок.
- Пауза на перезаряджання теж має враховуватись у загальній схемі прикриття.
Вогневі позиції
- Основні.
- Запасні.
- Тимчасові.
- Хибні.
Хибні позиції
- Якщо є час і ресурси, їх варто робити.
- Їхнє завдання: відволікти увагу противника і змусити його витратити боєприпаси по макетах або фальшивих позиціях.
- Хибні позиції доцільно розміщувати неподалік від реального району роботи.
Інженерне обладнання позицій
- Якісне облаштування позиції напряму впливає на виживання людей і збереження техніки.
- Якщо є інженерні засоби, їх треба максимально використовувати.
- Не можна нехтувати укриттями, капонірами та загальним облаштуванням вогневої.
Постановка завдань артсистемам
- Якщо систем декілька, кожна має чітко знати свою роль.
- Необхідно визначити:
- хто за що відповідає;
- хто працює по яких цілях;
- хто забезпечує прикриття;
- як розподіляється сектор роботи.
Взаємодія із сусідами
- Треба враховувати присутність інших підрозділів у районі.
- Не можна працювати так, щоб після вашого вогню контрбатарейка накрила сусідів.
- За можливості потрібно знати розташування інших артилерійських систем і дружніх підрозділів поблизу.
Коригування і зв’язок з пілотами
- Варто використовувати загальні таблиці або списки пілотів, які працюють у конкретних квадратах.
- Це дозволяє швидше знаходити тих, хто може дати стрім або провести коригування.
- Взаємодія з пілотами значно підвищує точність і швидкість роботи.
Про Дельта-ве нульове
- У лекції прозвучала думка, що цей показник часто не має практичного значення в сучасній роботі.
- Якщо вже є пристріляний район, дрон, свіжа картинка і коригування, то малі відсотки похибки не дають відчутного ефекту.
- Пріоритет має практична пристрілка і реальне коригування, а не формальна прив’язка до незначних поправок.
Засоби зв’язку
- Основний засіб:
Starlink.
- Резерв обов’язковий.
- Радіостанції потрібно возити із собою постійно.
- Для самохідної артилерії особливо корисні автомобільні радіостанції з виносною антеною.
- Через ретранслятор вони можуть забезпечувати дуже далекий зв’язок.
Забезпечення
- Потрібно завчасно узгодити:
- хто дає команду на отримання БК;
- коли і як підвозять продукти;
- хто і куди їх доставляє;
- як організовано ПММ;
- які основні та резервні дні заправки.
- У деяких ситуаціях заправка може здійснюватися прямо на вогневій позиції.
Практичні висновки
- Не покладатися лише на паперовий наказ: треба перевіряти місцевість і реальну обстановку.
- Без якісної взаємодії з піхотою, сусідами, пілотами і командуванням артилерія працює гірше.
- Точність, безпека своїх і виживання підрозділу залежать від дрібних організаційних деталей.
- Неправильно обрана або не обладнана позиція може коштувати техніки і людей.
- Будь-яке планування має враховувати не лише стрільбу, а й переміщення, перезаряджання, прикриття та логістику.
Короткий чеклист для командира
- З’ясувати своє завдання та роль.
- Уточнити район відповідальності і район особливої уваги.
- Провести рекогносцировку.
- Вибрати основну, запасну і за потреби хибну позиції.
- Нанести на карту свої сили, противника і суміжників.
- Уточнити час готовності до відкриття вогню.
- Організувати взаємодію з піхотою, сусідами та пілотами.
- Перевірити зв’язок, резервний зв’язок, БК і ПММ.
- Переконатися, що позиція дає запас по дальності й не обмежує сектор стрільби.